Анатолій Паламаренко

Анатолій Паламаренко

“Магія живого слова” – так коротко можна охарактеризувати самобутнє мистецтво популярного і улюбленого народом митця – Героя України, народного артиста України, лауреата Шевченківської премії Анатолія Паламаренка.

Любов до живого слова в Анатолія виникла ще в дитинстві. Ще під час навчання в школі він виступав із читанням віршів перед учнями рідної Макарівщини. Після закінчення Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.К.Карпенка-Карого Анатолій Паламаренко в 1964 році був прийнятий до Київської державної філармонії на посаду артиста розмовного жанру.

Маючи від природи яскраву привабливу зовнішність, справжній акторський темперамент, бездоганне володіння красивим за тембром голосом (багатим на різноманітні модуляції), артист уміє тонко донести до слухача стиль і думку кожного автора. Його емоції яскраві, м’які, забарвлені щирістю, акторський діапазон дуже широкий, не обмежений одним жанром, - від гумору і сатири до висот трагедії.

Він намагається бути “співавтором” кожного виконуваного твору. Завдяки творчому кредо митця, так не схожі одна на одну програми за творами Остапа Вишні, Івана Нечуя-Левицького (“Кайдашева сім’я”), Григора Тютюнника (“Вир”), Чінгіза Айтматова (“Прощай, Гульсари!”), Павла Глазового, Олександра Довженка (“Зачарована Десна”, оповідання “Мати”, “Хата”, “Незабутнє”) та інших письменників, виконуються ним з однаковим успіхом.

Особливе місце в його творчості займає його біль, його велика любов – Шевченкіана. Творами великого Кобзаря Анатолій Паламаренко захоплюється з дитинства, зі школи. Ще в 1962 році на Республіканському конкурсі артистів-читців імені Тараса Шевченка був удостоєний звання лауреата. Тонко відчуваючи раниму душу поета, створив неповторні самобутні сценічні полотна: композицію “Дума Кобзарева”, “Сон”, до яких залучає спів кобзаря, музичний супровід. А програма за поемою “Гайдамаки”, створена за участю постановників – народних артистів України Івана Гамкала і Володимира Лукашева, Державного естрадно-симфонічного оркестру України, вважається фахівцями і слухачами видатною подією в мистецькому житті наприкінці ХХ століття. Тож, цілком заслужено Анатолій Паламаренко був удостоєний високих звань незалежної України – лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993) і Героя України (2009).

Одна з великих робіт читця – поетично-музична концерт-вистава за поемою Бориса Олійника “Трубить Трубіж” за участю Державного естрадно-симфонічного оркестру України (постановники – Іван Гамкало, Володимир Лукашев) ще раз яскраво продемонструвала величезні потенційні акторські можливості і підтвердила вірно обраний ним ще в молодості шлях у велике мистецтво. І нині, коли артист сам досяг висот цього Олімпу, він щедро ділиться своїм досвідом, навчає студентів Національної музичної академії тонкощам живого слова.

Найближчі події